Професійне самовдосконалення

вчителів фізичного виховання

Діяльність вчителя фізичного виховання багатогранна і вимагає високих моральних якостей, належного рівня професійної підготовки, відповідного фізичного та психічного стану здоров’я. Професія педагога водночас може виступати як розумовою так і фізичною працею, яка поєднує і творчу, і організаторську, і дослідницьку діяльності. Жодна професія не дає такого всебічного розвитку особистості [1, с.67].

Сучасний урок фізичної культури не можливо провести без професійної мобільності та самовдосконалення вчителя. Він повинен вміти технічно бездоганно показати передбачені програмою фізичні вправи та виконати без труднощів будь-які контрольні нормативи із шкільної навчальної програми. Цим педагог завойовує повагу і авторитет в учнівському середовищі, в результаті чого ефективність педагогічного впливу такого викладача майстра підвищується на цілий порядок [2, с.151].

Марк Порцій Катон Старший казав : «Великий той учитель, хто виконує на ділі те, чому вчить».

Отже необхідно удосконалювати процес розвитку рухових якостей спеціаліста як професійно значущих, без яких досягнення вершин професійної культури та професійної майстерності стає неможливим навіть теоретично.

Діяльність вчителя фізичного виховання різностороння і вимагає від людини глибоких знань, високої моральної культури, чітко вираженої професійної спрямованості, розуміння теорії і практики навчання і виховання.

Особливо значущими вимогами, які виступають перед вчителем фізичного виховання є: теоретичні знання організації навчально-виховного процесу; володіння комплексом умінь і навичок та врахування вікових і індивідуальних особливостей учнів розвиток їх фізичних здібностей; аналіз педагогічних фактів та прогнозування результатів виховної діяльності; використання у навчально-виховному процесі засобів здорового способу життя; спрямованість вчителя на постійне самовдосконалення, підвищення майстерності та загальнокультурного рівня [3, с.123].

Пріоритетним напрямком роботи вчителя фізичної культури є пропаганда здорового способу життя, та вироблення стійкої мотивації до збереження та зміцнення здоров’я. Тому важливий крок в самовдосконаленні сучасного вчителя фізичної культури – формування здорового способу життя на підставі власного прикладу. Не припустимо вчителю впроваджувати здоров’язберігаючі та здоров’яформуючі технології, а самому палити на перерві. Отже, вчитель створює позитивну ауру, культ здоров’я в класі та школі, де учні проводять більшу частину часу і не допомогти їм зберегти здоров’я було б виявленням непрофесіоналізму.

Використовувати комп’ютерні технології в своїй педагогічній діяльності - це важлива і необхідна частина роботи сучасного вчителя, яка необхідна для запровадження електронних журналів, системи електронної звітності, необхідності розробки мультимедійних лекцій, створення електронних підручників, використання системи Інтернет для отримання інформації. Тому є нагальна потреба у самовдосконаленні комп’ютерної грамотності [7, с.8].

Педагогічне спілкування розглядається як необхідний професіональний компонент, який обумовлює специфіку педагогічної взаємодії вчителя фізичної культури та учнів. Мова вчителя фізичного виховання має певну специфіку, але повинна також відповідати таким якостям точність, логічність, спрямованість, виразність мови та обґрунтованість. Безумовно, належне знання спеціальної теріології, граматичних правил дає можливість вчителям вірно виражати свої думки, допомагає мові бути логічною і обґрунтованою [4, с.48]. Значну роль у комунікативному процесі відіграють: міміка, пантоміміка, жестикуляція; кінесика – комунікативно значущі рухи (зображення жестами образів, відношень); інформативний контакт очей; [6, с.58-59].

Опанувати спілкуванням здатен кожен вчитель. Для цього необхідна тривала, цілеспрямована систематична робота над собою, без використання одноманітності, шаблонних словосполучень, діалектичних і навіть жаргонних слів, неправильних термінів тощо [5, с.23].

Висновки

Отже основні напрямки професійного вдосконалення діяльності сучасного вчителя фізичного виховання є:

• фізичне самовдосконалення – проводити практичні заняття, робити показ техніки виконання вправ, виконати нормативи шкільної програми;
• теоретико-методичне самовдосконалення – поглибленні знання в галузі педагогіки, з теорії і методики фізичного виховання, контролю самопочуття, інноваційних підходів до проведення занять;
• самовдосконалення педагогічного спілкування – вдосконалення навиків педагогічного спілкування, багатства словникового запасу і дотримання граматико-стилістичних норм мови;
• самовдосконалення комп’ютерної грамотності – вміння використовувати телекомунікаційні технології для організації навчального процесу, планування, обліку успішності та звітування, отримання нової інформації;
• самовдосконалення здорового способу життя – перемога над шкідливими звичками, моральний і духовний розвиток.

Література

1. Быков Ю. Теоретические и методические аспекты формирования профессионала-педагога в период обучения в физкультурном вузе. // Теория и практика физической культуры. – 1996. - № 12.
2. Струнин И.А. Профессиональная двигательная подготовка будущих учителей физической культуры: Дисс. канд. пед. наук. М.,1994.
3. Темерівська Т.Г. Стан готовності студентів факультету фізичної культури та здоров’я людини до майбутньої професійної діяльності. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2010, №11.
4. Смелкова З.С. Педагогическое общение: теория и практика ученого диалога на уроках словесности. – М.: Флинта: Наука, 1999.
5. Васьков Ю.В. Комунікативна компетентність учителя фізичної культури як одна з умов якості організації навчально-виховного процесу на уроках. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2012, №2.
6. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність. К. – 2000.
7. Свістельник І.Р. Вища фізкультурна освіта: тенденції інформаційного розвитку / І. Свістельник // Теорія та методика фізичного виховання. – Харків, 2007, №4 .